Психосоматичні розлади у дітей та дорослих, як вплине війна на соматичне здоров’я.

Психіатричні та психологічні дослідження показали, що війна має довготривалі наслідки для дітей і підлітків. Під час війни діти — в різній мірі — зіштовхуються з двома типами травматичних подій: несподівані травматичні події та довготривалі несприятливі події, що зумовлюють виникнення непродуктивних стратегій подолання труднощів. У результаті діти значно частіше, ніж їх однолітки без досвіду перебування на війні, страждають від таких проблем як тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, дисоціативні розлади (добровільна соціальна ізоляція, деперсоналізація, дереалізація, небажання розмовляти, кататонічний синдром), поведінкові розлади (зокрема агресія, асоціальна і злочинна поведінка, схильність до насильства), а також більш схильні до зловживання алкоголем і наркотичними засобами.

Як зазначають Джоші та О’Доннелл  ,психічні розлади насправді є «нормальною реакцією на ненормальні події». Отже, довготривалий вплив насильства на дітей підвищує «ризик розвитку багатьох і нерідко тривалих форм фізичної, психологічної та соціальної дезадаптації».

Мурті та Лакшмінараяна  проаналізували всі дослідження про психічне здоров’я дітей, що проводилися в таких зонах збройного конфлікту як Афганістан, Балкани, Камбоджа, Чечня, Ірак, Ізраїль, Ліван, Палестина, Руанда, Шрі-Ланка, Сомалі та Уганда. Вони дійшли висновку, що психологічні травми, зумовлені війною, мають довготривалі наслідки для дитячої психіки: чим довший конфлікт, тим серйозніші симптоми. Всесвітня організація охорони здоров’я закликає до захисту дітей у збройних конфліктах. За її даними десять відсотків людей, які пережили травматичну подію, пізніше матимуть симптоми психологічної травми, а ще десять відсотків демонструватимуть поведінкові зміни або психологічні розлади, які стануть перешкодою для повноцінної участі в повсякденному житті (найпоширенішими розладами є тривожний розлад, депресія і психосоматичні розлади)

Сміт  зазначає, що найважливіші чинники, що визначають ступінь впливу війни на психічне здоров’я дітей такі: відсутність базових ресурсів (як-от притулок, вода, їжа, освіта, охорона здоров’я, тощо); розрив сімейних стосунків (через втрату, розлуку або переміщення); стигматизація і дискримінація (мають значний вплив на ідентичність); песимістичний погляд на життя (постійне відчуття втрати та горя, нездатність уявити світле майбутнє) і нормалізація насильства.

Останнім часом західний підхід, який розглядає психічне здоров’я дітей в зонах конфлікту переважно крізь призму ПТСР, зазнає багато критики через властиве йому етноцентричне бачення, що не враховує ні систему переконань місцевого населення, ні здатність до волевиявлення й життєстійкість самих дітей . Не варто вважати дітей пасивними жертвами насильства, позбавленими свободи волі. Вони є активними членами суспільства, які створюють власні стратегії виживання і подолання труднощів та здатні самостійно вирішити: протистояти збройному конфлікту чи брати в ньому участь .

Останні психологічні дослідження показують, що, попри нелюдські умови, діти мають величезний потенціал життєстійкості, що дозволяє їм вирости та стати повноцінними індивідами всупереч отриманим психологічним травмам. Дослідники визначили кілька захисних механізмів, найважливішими серед яких є ефективні стратегії подолання труднощів, позитивна система переконань, здорові сімейні стосунки та дружба. Бідність, неналежні житлові умови, домашнє насильство, дискримінація і соціальна ізоляція — це лише кілька проблем, які потребують розв’язання після закінчення війни, щоб уникнути наслідків травматичних подій і зміцнити життєстійкість .

Масштаби наслідків війни також залежать від післявоєнних подій, зокрема від того, чи успішною є післявоєнна відбудова країни та чи покращилася соціально-економічна ситуація. Неабияке значення також має притягнення до відповідальності осіб, які вчинили воєнні злочини, визнання сторонами відповідальності за свої злодіяння й впровадження місцевих механізмів примирення. Ключовим кроком до успішного врегулювання конфліктів і примирення з минулим стає включення методів врегулювання конфліктів до освітньої програми.

Усю складність впливу війни на дітей і підлітків та багатогранність їхнього життєвого досвіду можна осягнути лише завдяки усним свідченням у формі життєвих історій або малюнків .

За допомогою аудіовізуальних свідчень людей, які були дітьми або підлітками під час війни, Музей воєнного дитинства дозволяє уявити повсякденне життя в умовах війни, її небезпеки, страхіття та жахи. Окрім цього, діяльність Музею покликана ретроспективно визначити захисні чинники, здатні розвинути життєстійкість дітей, та привернути до них увагу. Отже, транслюючи життєвий досвід боснійських дітей і підлітків, Музей воєнного дитинства прагне поглибити розуміння особливостей життя в зонах конфлікту й постконфліктних зонах. Ці знання сприятимуть захисту дітей, які наразі проживають у зонах бойових дій, й підтримають зусилля, спрямовані на розбудову миру в усьому світі.

За даними ООН у війні на Донбасі загинуло близько 13 тисяч українців. З них щонайменше 3375 цивільних, приблизно 40 тисяч мешканців поранені. Українські науковці у статті для Mental Health: Global challenges of XXI century стверджують, що бойові дії на Сході мають “психотравмуючий вплив” на цивільних так само як на військових, а індивідуальна психічна травма поступово трансформується у колективну, соціально-культурну травму. Періодичні ж ескалації конфлікту та їхнє активне обговорення у ЗМІ лише загострюють ситуацію.НІАН

Мохаммад Або-Хілал, сирійський науковець, клінічний психолог і засновник організації Syria Bright Future, яка займається психологічною допомогою біженцям, у статті для сайту Близькосхідного інституту (Вашингтон, США) зазначає, що інтернет-видання і соцмережі посилюють тиск військового конфлікту на населення — фото військових баз, результатів злочинів і обстрілів розповсюджуються соцмережами, підтримуючи страх і тривожність у читачів. На думку вченого, фото і відео трагічних подій призводять до “нового типу” психологічних травм, коли людина стає віртуальним свідком цих подій.

Автори великого оглядового дослідження, опублікованого у журналі World of Psychiatry проаналізували результати впливу військових конфліктів другої половини ХХ століття на психічне здоров’я населення і виокремили кілька груп, які мають підвищену вразливість до психологічних наслідків війни:

1. Жінки. Науковці помітили кореляцію між переживаннями матерів і дітей під час військових конфліктів, а депресія у матерів у пренатальному та постнатальному періодах негативно впливала на психічне здоров’я малюків.
2. Діти та підлітки.
3. Люди, які мають складні життєві обставини (хвороба, смерть близьких, розлучення) додатково до військового конфлікту.

Дослідження, оприлюднене на сайті британської правозахисної організації Freedom from torture свідчить, що під час Другої російсько-чеченської війни близько двох третин цивільного населення мали тривожність або депресію. Щоб впоратися з цим вони молилися, займали вільний час роботою і шукали підтримку у членів родини.

“Не кажіть “заспокойся, не панікуй”, скажіть “я поруч, я тут”.

Військовий психолог і ветеран війни на Донбасі Андрій Козінчук в ефірі Українського радіо наголосив на важливості перевіряти джерела новин, адже проросійські видання можуть нагнітати ситуацію. Він також радить читати офіційні сайти Збройних сил України, Міністерства оборони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Це допоможе відрізнити реальні факти від викривлених.

Не можна заборонити людині панікувати, чи вмовити її не робити це: “Не кажіть виразів “заспокойся, не панікуй”, людина вже в паніці, дайте їй прокричатись, проплакатись, випити води, скажіть “я поруч, я тут”, — зазначає Козінчук.

Важливо мати план дій на випадок різного розвитку подій. Можна зібрати тривожний рюкзак, обрати місце куди їхати уразі початку активних бойових дій, або навіть просто подзвонити рідним. Людина, яка знає що їй робити, діятиме замість того щоб панікувати.

За оцінками ВООЗ, 10% людей, які переживають збройні конфлікти, мають серйозні проблеми з психічним здоров’ям. Ще у 10% розвивається поведінка, яка заважає повсякденному життю: найпоширенішими проблемами є депресія, тривога та психосоматичні проблеми, такі як безсоння або болі в спині та животі.