Профілактика ПТСР у воєнний час
Посттравматичний стресовий розлад – один з найважчих тривожних розладів, який може виникати в ряді випадків, серед яких і військові дії. ПТСР з’являється через якийсь час після травматичної події (зазвичай 2-6 місяців, але може пройти більш тривалий час). Що ми можемо зробити зараз, щоби не допустити цього стану?
Існують стадії перебігу травми. Це абсолютно нормальні стадії і втручатися в ці процеси небажано. Наприклад, перша стадія, шок – це захисна реакція організму, завдяки якій людина може витримати страшні речі, які з ним сталися.
У гострій стадії у жодному разі не можна проводити вправи з травматерапії на реконструкцію травми, подій, тобто просити людину розповісти, що з нею трапилося в деталях, поділитись травматичними почуттями. Це негативно позначиться на нормальній обробці травми і може спричинити ретравматизацію (повторення травми, ще гостріший стан).
Поруч з цим існує поняття заміщуючої травми. Така травма виникає, коли безпосередньо з вами травматична подія не трапилася, але спілкуючись із постраждалими можуть виникати важкі травматичні почуття. Це може відбуватися у разі нескінченного перегляду новин, відеороликів з важким змістом. Ось чому важливо дозувати інформацію про війну, тому що може настати виснаження нервової системи, і можуть виникнути гострі стани тривоги, паніки, безсилля, вини тощо.
Якщо у вас з’явився постійний тривожний стан, кошмарні сни на тему війни, сильна напруга в тілі, панічні атаки, це може говорити про те, що нормальна обробка травми порушена. Швидше за все, важкі почуття блокуються та знаходять свій вихід у згаданих симптомах.
У ці буремні часи важливо дозволити собі відчувати, дати простір болю. Ніхто не любить терпіти біль, але людина здатна витримати біль, якщо не намагатиметься його перебільшувати, або блокувати, а просто відчувати. Важливо відгорювати те, що сталося. Пам’ятайте, так боляче буде не завжди!
Поруч із цим важливо продовжувати жити. Життя триває, навіть коли ви біжите у бомбосховище, коли чуєте звуки перестрілки. Мої друзі із Харкова навчилися жити (і навіть спати!) під звуки канонади. Тож важливо планувати день. Девіз “тут і зараз” змінюється на “тут і сьогодні”. Що я можу зробити корисного сьогодні? Почитати з сином Буквар, помалювати з ним, навести в будинку порядок, приготувати обід, почитати книгу, яку давно планував прочитати і яка давно припадає пилом на полиці. Так дивися й день минув.
Багато хто говорить про почуття провини. У цьому випадку допомагає правило: що я можу контролювати і що залежить від мене в цій ситуації? Від мене не залежить перебіг війни, рішення державних діячів. Але від мене залежить мій психологічний стан, стан мого тіла.
І тут з’являється вибір: вибір на користь провини чи цілісності, вибір на користь надмірної тривоги або взяти і зробити прогресивну релаксацію за Джекобсоном, або дихальну вправу, що можуть стабілізувати мій стан. Вибір сидіти і лякатися своїх думок або, нарешті, зателефонувати до психолога, який може допомогти. Вибір за вами: здатися чи бути цілісним?
Хочеться плакати – плачте, хочеться кричати – покричіть, трясе тіло – допоможіть йому трястись (так виходить накопичена напруга). Почуйте себе. Будьте поруч із собою. Співчуйте собі. І тоді ПТСР обмине вас стороною.
З повагою психолог, Яна Бабкова.
