Агресія у дітей: причини та наслідки
Агресія – це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає матеріальної шкоди, приносить фізичне і моральне ушкодження людям або спричиняє їм психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруження, страх, пригніченість).
Як агресивність проявляється у дітей різного віку?
– Злість та обурення немовляти у плачі від відчаю, причина якого проста: незадоволені фізіологічні потреби дитини. Агресивна реакція в цьому випадку – це реакція боротьби за виживання.
– Спалахи люті та фізичного нападу на однолітка, конфлікти через володіння іграшками у малюка 1,5-5 років. Якщо батьки в цьому віці відносяться нетерпимо до його поведінки, то в результаті можуть сформуватись символічні форми агресивності: ниття, непослух, впертість і ін..
– Крик, плач, кусання, тупання ногами у дитини 3-х років, що пов’язані з обмеженням її «дослідницького інстинкту», з конфліктом між ненаситною допитливістю і батьківським «не можна».
– Войовничість у хлопчика, плач, вереск у дівчаток дошкільного віку. Хлопчики в цьому віці проявляють більше агресивних тенденцій, ніж дівчатка: так як дівчатка бояться вияву агресії через страх покарання, в той час як до агресії хлопчиків оточення відноситься більш прихильно і терпляче.
– В молодшому шкільному віці найчастіші акти фізичного нападу у хлопчиків і більш «соціалізовані» форми агресії у дівчаток: образи, дражнилки, суперництво.
– У підлітків-хлопчиків продовжує домінувати фізична агресія (напади, бійки), а у дівчаток – негативізм і вербальна агресія (плітки, критика, погрози, лайка).
Чи завжди це погано?
Не завжди. В агресивності є свої позитивні, здорові риси, які необхідні для життя. Це наполегливість, завзятість у досягненні мети, прагнення перемоги, подолання перешкод.
Тому виховні заходи мають бути спрямовані не на повне виключення агресивності з характеру дитини, а на обмеження та контроль її негативних рис, а також заохочення її позитивних проявів.
Причини дитячої агресивності
- Якщо проаналізувати причини прояву негативних емоцій та почуттів дитини, то стає очевидним, що головна причина нажаль пов’язана з неправильним сімейним вихованням, з проблемами сім’ї. Постійні сварки між батьками, психічне чи фізичне насилля батьків стосовно один одного, грубощі, приниження, сарказм та іронія, бажання постійно бачити один в одному щось погане і підкреслювати це – щоденна школа агресії, в якій росте дитина і отримує уроки агресії. Ми знаємо, що дитина як губка втягує в себе все, що відбувається навколо неї – і добре, і погане. У такій сім’ї дитина просто не може бути іншою.
- Іншою важливою причиною агресивної поведінки дітей є засоби масової інформації – телебачення, інтернет. Діти більш чутливі до негативного впливу телебачення, бо вони сприймають негативну поведінку за взірець. Якщо дитина схильна до агресивної поведінки, вона переносить агресивні дії з екрану на життєві ситуації. І в такому випадку, якщо дорослі поставляться до того байдуже, то така дитина ніби отримує схвалення від дорослих.
Не всі діти однаково ставляться до насильницьких сцен. Одні діти відчувають відразу (вони часто заплющують очі, відвертаються), інші можуть бути байдужими до насильницьких сцен, але окремі діти можуть спостерігати такі сцени з цікавістю і задоволенням, а ще інша категорія дітей після перегляду виявляє потребу у агресивних діях.
- Ще однією важливою причиною виникнення агресії в дітей можуть бути і різні соматичні захворювання. Також на вияв агресивності впливають біологічні фактори (особливості нервової системи, спадковість, біохімічні фактори).
- Агресія як реакція на фрустрацію. Це спроба подолання перепони на шляху до задоволення потреб, досягнення емоційної рівноваги.
- Агресія як крайня міра, коли дитина вичерпала всі інші можливості для задоволення своїх потреб.
Поради батькам агресивних дітей
- Встановіть у своїй сім’ї єдині, послідовні вимоги до дитини. Теплі, тісні стосунки з батьками сприяють розвитку у дитини гуманного ставлення до інших. Любов, піклування, увага від близьких дорослих є для дитини життєво важливими, бо це дає відчуття захищеності, створює емоційну стабільність. Батьки мають намагатись зрозуміти причини агресивної поведінки дитини і усунути їх.
- З агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах, бо тоді тим самим ми «підключаємося» до її збудження і провокуємо підсилення агресивних імпульсів. Використання спокійної, плавної мови дозволяє дитині переключитися і слухати вас. Особливо важливо при цьому визнати право дитини гніватися і вивільняти свою енергію різними цивілізованими способами, не провокуючи інших людей!
- Залучайте дитину до такої діяльності, яка б зменшувала її внутрішнє напруження і тривожність (різноманітні заняття спортом, танці, посильна фізична праця, прогулянки, рухливі ігри, тобто все, що пов’язане з фізичним навантаженням). Намагайтеся направити фізичну силу дитини в конструктивне русло.
- Проводьте з дитиною бесіди про те, як можна вчинити по-іншому в тій чи іншій ситуації. Аналізуйте переглянутий фільм, чи прочитане оповідання, запитуйте «А як би ти вчинив в такій ситуації?», «А як можна ще вчинити?».
- Розділяйте оцінку поведінки дитини та оцінку її особистості: «Я не вважаю тебе поганим, але твій вчинок – неправильний».
- Не удавайтесь до фізичного покарання дитини. Показуйте дитині особистий приклад доброзичливої поведінки. Намагайтесь не чинити при ній спалахів гніву і люті, образ своїх колег, розробок планів «помсти».
Корекція стану агресії та роздратування
Злість – це нормальна емоція людини, яка виникає на розчарування, невдоволення потреби, порушення особистих кордонів, на злість інших людей. Агресією злість стає, коли направляється у бік іншої людини. Однак енергію злості можна виражати екологічно, не завдаючи шкоди собі та іншим. І тут допоможуть дуже прості прийоми: попити води, умитися, прийняти душ, пострибати, побігати, походити, порвати папір, побити подушку, поспівати. І коли енергія злості вийшла, тоді людина здатна до осмислення ситуації і спокійного діалогу. Вправи на вираження агресії через побиття подушки або знищення паперу дуже подобаються учням і часто викликають сміх, а це вже зовсім інша емоція.
Коли потрібна допомога спеціаліста?
Спеціального втручання потребують два типи агресивності дитини:
1) Коли дитина старша п’яти років отримує задоволення, знущаючись над іншими дітьми чи тваринами. Такий тип рідкісний, але завжди потребує спеціального лікування у психоневролога.
2) Гіперактивна дитина. Така дитина неспокійна, агресивна, все її зачіпає, за нею тягнеться «шлейф» руйнувань та образ. Поведінка такої дитини відрізняється імпульсивністю, необдуманими вчинками, порушенням заборон. Така дитина може бути в душі люблячою, великодушною, милою, але біохімічний дисбаланс кори головного мозку робить її поведінку надзвичайно активною. Така імпульсивна дитина – предмет турбот лікаря, який може надати потрібні ліки.
Від агресивності більше всього страждає сама дитина: вона в сварці з батьками, вона втрачає друзів, вона живе в постійному роздратуванні, а часто і в страху. Все це робить дитину нещасною. Піклування і тепло для такої дитини – кращі ліки. Нехай вона в кожний момент відчуває, що батьки люблять, цінують і приймають її. Нехай дитина бачить, що вона потрібна і важлива для вас.
Підготувала: практичний психолог
НВК: ЗОШ І ступеня – ДНЗ
Бабкова Яна Володимирівна
