Рекомендації психолога батькам учнів у період дистанційного навчання та карантину

Період карантину — непростий час для людей. Він вимагає адаптації до певних правил і розвитку нових звичок. Як, наприклад, носіння маски у публічних місцях раніше здавалося дивним, а зараз є звичайною навичкою.

Для учнів початкової школи та їх батьків, карантин став певним викликом. Оскільки спосіб навчання сильно змінився. Не зважаючи на те, що ми живемо у вік новітніх технологій, і дитина з гаджетами сьогодні на “ти”, дистанційне навчання — додаткове навантаження і, часто, є проблемою.

Ваші вчителі, професіонали, надали вам певних рекомендацій по дистанційному навчанню, яких варто дослухатися. Але не зайвими будуть і поради психолога.

Перж за все, варто сказати про режим дня. Зараз правило чіткого режиму набуває своєї значущості, як ніколи, оскільки діти швидше стомлюються біля комп’ютера. Хоча тривалість уроків менше, ніж у школі, для очей та осанки — це навантаження. Тому важливо робити звичайну зарядку і вправи для очей. До речі, їх можно виконати під час перерв.

Також обов’язково робіть вчасні перерви під час виконання домашніх завдань. Перерви є профілактикою вигорання, і правило “напишеш все, підеш дивитися мультики” тут тільки зашкодить і, навіть, може привести до сліз дитини та до конфлікту.

У багатьох батьків, особливо учнів 1-х і 2-х класів, дистанційне навчання асоціюється зі стресом, оскільки на них покладається велика відповідальність, і дітям самостійно важко опанувати матеріал, сидячи за комп’ютером. Тому варто не забувати і про інші сфери життя, які можуть наповнювати вас радістю і переключати від шкільних завдань.

Так, карантин накладає певні обмеження. Наприклад, ми не можемо піти з дитиною до кафе, щоб поїсти улюблених тістечок з чаєм. Але це саме той час, коли ви можете проявити свою творчість і приділити більше часу своїй дитині: настільні ігри, аплікації, сумісне малювання, розфарбовування, читання історій створить приємну атмосферу і може зблизити вас з вашою дитиною. Це допоможе вам краще пізнати свою дитину і зрозуміти її.

Проте, не забувайте і про час для себе. Весняний жорсткий карантин показав, що у багатьох сім’ях збільшилися випадки сімейного насилля, сварок, конфліктів, зросла кількість розлучень. Кожна людина потребує вiдпочинку і, час від часу, хоче побути сам на сам з собою. Тому мають бути певні правила захисту власних психологічних границь у сім’ї.

А що таке психологічні границі? Це – особистий простір, час, власні думки, емоції, інтереси. Це те, що допомагає відновити енергію і навести лад у душі. І якщо вам важко окреслити границі, це говорить про те, що у вашій родині вони взаємопроникаючі, або відсутні. І потрібно вчитися їх встановлювати. На це, однак, потрібен певний час.

Правильно налаштовані психологчні границі –  коли дитина нормально реагує, що мама зараз хоче відпочити і її не варто турбувати, проте з дитиною те саме. Вона також має  право побути в тиші. Навіть, якщо ви живете у гуртожику, у кожного члена сім’ї має бути власний простір, у якому він може відчути себе спокійно. Тобто у дитини мають бути періоди самостійної активності. Не потрібно весь час її займати і розважати.

Якщо підсумувати усе вище сказане, то найголовніше на карантині та під час дистанційного навчання — ваш емоційний стан. У багатьох сенсах емоційний стан вашої дитини залежить від батьків. Не обговорюйте подробиці карантину, пандемії у родині. Користуйтесь лише офіційною інформацією, яка може надходити, в тому числі, і від вчителів. У інтернеті багато зайвого і непотрібного, що стане лише сміттям для вашого мозку і підвищить тривогу.

Поставтеся до дистанційного навчання по-новому, як до цікавої пргоди. Час змінюється і добре, що завдяки таким технологіям навчання можна продовжувати. Років 30 назад діти просто були б ізольовані від нових знань. Хто знає, а може завдяки такому навчанню у вашої дитини виникне бажання стати програмістом чи веб-изайнером? А також завдяки дистанційному навчанню дитина може продовжити спілуватися з однокласниками і не буде відчувати себе цілком самотньою.

Перебування вдома — це не “покарання”, а ресурс для оволодіння новими навичками, отримання знань, час для нових, цікавих справ.

З повагою психолог, Бабкова Яна Володимирівна.