Профілактика суїцидальної поведінки у дітей

Сьогодні ми поговоримо на дуже неприємну, але дуже важливу тему, таку як «попередження суїцидальної поведінки дітей». Насправді, профілактика такої поведінки починається з раннього дитинства. Найчастіше, подібна поведінка може з’являтися у підлітковому віці, але причини можуть лежати набагато раніше. Що потрібно знати батькам, і чому потрібно навчити дітей, щоб уникнути найстрашнішого, дивіться нижче.

Перш за все потрібно розуміти, що суїцидальна поведінка та суїцид – не одне й те саме, але дана поведінка може передувати суїциду. Ось чому важливо знати її ознаки та причини, а також те, що робити в разі виникнення такої поведінки. Оскільки, за даними статистики вважається, що 80% підлітків, які вчиняють самогубство, не мають ніяких психічних діагнозів, а також в школі вважаються нормальними та благополучними дітьми, які можуть входити до абсолютно здорових сімей.

В якості основних мотивів суїцидальної поведінки фахівці виділяють:

– ізоляцію (почуття, що тебе ніхто не розуміє, тобою ніхто не цікавиться);

– безпорадність (відчуття, що ти не можеш контролювати життя, все залежить не від тебе);

– безнадія (коли майбутнє не віщує нічого доброго);

– почуття власної незначущості (вразливе почуття власної гідності, низька самооцінка, переживання некомпетентності, сором за себе).

Звідси ми бачимо, якої шкоди може нанести, наприклад, низька самооцінка або, коли тебе ніхто не розуміє і не чує. Якої шкоди може нанести почуття сорому. Але ж сором – це соціальна емоція, і нею часто користуються у вихованні як батьки, так і педагоги (а також вихователі). Що звідси випливає? А саме ті звичайні поради, які дають психологи на своїх консультаціях батькам. І, якщо їх дослухатись, то можна не лише уникнути суїцидальної поведінки, але й створити гармонійну атмосферу в сім’ї, здорові й теплі стосунки з власною дитиною. І починати дослухатися цих порад варто з самого малечку, а не в підлітковому віці. Ось чому важливо, починати профілактику суїцидальної поведінки завчасно, а не коли вона з’явиться.

Психологи говорять, що коли дітки ще маленькі, ми тільки вчимося бути гарними батьками, а як нам це вдалось, покаже екзамен, яким є підлітковий вік наших дітей.

Суїцидальна поведінка – термін, що позначає всі прояви суїцидальної активності: думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби замаху на своє життя.

Майже кожен, хто всерйоз думає про самогубство, так чи інакше, дає зрозуміти оточуючим про свій намір. Іноді це бувають ледь вловимі натяки; часто ж загрози є легко впізнаваними. Дуже важливо, що більшість тих, хто здійснює самогубства, шукають можливості виговоритися і бути вислуханим. Однак дуже часто вони не зустрічають людину, яка їх вислухає.

Суїцидальні думки можуть проявлятися у вигляді заяв про те, що «набридло таке життя», «от би заснути і не прокинутися», виникненням інтересу до проблем життя і смерті і т.д. При цьому значення таких висловлювань, як правило, недооцінюється або сприймається в демонстративно-шантажному аспекті.

Одним з провідних причинних факторів дитячо-підліткового суїциду є шкільна дезадаптація, що виявляється в незадовільнії успішності, порушеннях дисциплінарних вимог, конфліктних відносинах з учителями та однокласниками. В умовах стандартних вимог, дитина, яка виявляє емоційні або інтелектуальні особливості, знаходиться під постійним пресингом шкільного режиму. Стан хронічної неуспішності, супроводжуваний зниженим настроєм, поступово переходить в депресію, нерідко формує суїцидальні думки, що в певний момент реалізовуються в дії.

В яких ситуаціях потрібно бути особливо уважними! Коли дитина або підліток:

– соціально ізольований (не має друзів або має тільки одного друга), відчуває себе не потрібним;

– живе в нестаільному оточенні (серйозна криза в родині – в стосунках з батьками або батьків один з одним; алкоголізм – особиста або сімейна проблема);

– відчуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;

– робив раніше спроби суїциду;

– має схильність до самогубства внаслідок того, що воно відбувалося кимось із друзів, знайомих або членів сім’ї (!);

– переніс важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків);

– занадто критично налаштований по відношенню до себе.

Поради батькам:

1.Ні в якому разі не залишати дитину з невирішеними проблемами, що стосуються збереження фізичного та психічного здоров’я дитини;

2.Аналізувати разом з сином або дочкою кожну важку ситуацію; вчити дитину з раннього дитинства приймати відповідальність за свої вчинки і рішення, передбачити наслідки вчинків. Формувати у дитини потребу шукати відповіді на запитання: “Що буде, якщо …”;

3.Виховувати в дитині звичку розповідати батькам не тільки про свої досягнення, а й про тривоги, сумніви, страхи;

4.Не спізнюватися з відповідями на його питання з різних проблем фізіології;

5.НЕ іронізувати над дитиною, якщо в якійсь ситуації вона виявилась слабкою фізично і морально, допомогти їй і підтримати її, вказати можливі шляхи вирішення виниклої проблеми;

6.Обговорити з дитиною роботу служб, які можуть надати допомогу в ситуації, пов’язаній з ризиком для життя; записати відповідні номери телефонів;

7.Записати номери телефонів людей, яким батьки самі довіряють.

Якщо помічена схильність школяра до самогубства, наступні поради допоможуть змінити ситуацію:

-Уважно вислухайте дитину/підлітка, який зважився на самогубство. Докладіть усіх зусиль, щоб зрозуміти проблему, приховану за словами.

-Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини. Якщо він вже має конкретний план самогубства – йому терміново потрібна допомога.

-Оцініть глибину емоційної кризи. Помічайте деталі.

-Уважно поставтеся до всіх, навіть самих незначних образ і скарг. Не нехтуйте нічим зі сказаного. Дитина/підліток може не давати волю почуттям, приховуючи свої проблеми, але в той же час перебувати в стані глибокої депресії.

Підготувала – практичний психолог НВК: ЗОШ І ступеня – ДНЗ, Бабкова Яна Володимирівна