Про попередження сексуального насильства

Будь-яка форма жорстокого поводження з дитиною – це перш за все психологічна травма, яка зачіпає всі сфери функціонування дитини – фізіологічну, інтелектуальну, емоційну, особистісну і міжособистісну.

Сексуальне насильство над дитиною – тема дуже складна, суперечлива, що викликає неприйняття, протест і гаму суперечливих переживань. Навіть кваліфіковані фахівці не готові брати в роботу дітей з таким родом психотравми, адже один такий випадок вимагає дуже багато сил, уваги і енергії. Та й наше суспільство не готове приймати таку правду життя, адже вона порушує всі закони і підвалини суспільства, що склалися здавна.

Поширеність сексуального насильства над дітьми в світі оцінюється близько 20% у дівчаток і приблизно 8% у хлопчиків (згідно з аналізом 22 країн в 2009 році). За наявними даними найбільш високий рівень сексуального насильства над дітьми в Африці (близько 35%), найнижчий в Європі (9%).

Серед основних психологічних ознак сексуального насильства над дітьми, виділяють:

• невластиві віку знання про сексуальні стосунки;
• нічні кошмари, страхи, енурез. Це свідчить про невротизацію дитини. Означає, що з дитиною щось сталося, що слід звернути увагу і прояснити.
• депресія, низька самооцінка;
• самогубні думки;
• відчуженість;
• проституція, безладні статеві зв’язки;
• відраза до свого тіла. Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з’являється неохайність, тіло сприймається як брудне, огидне. Формується психологічна установка – якщо зі мною так вчинили, значить я погана.
• підвищений рівень агресії і т.д.

Що ж робити, якщо дитина стала жертвою сексуального насильства?

• Треба визначитися, яку першочергову мету ви переслідуєте? Знайти і покарати злочинця або реабілітувати дитину?
• Якщо першу, то прояснивши всі обставини, обов’язково повідомте про те, що трапилося в службу у справах дітей, соціальну службу і поліцію.
• Вислухайте дитину, спробуйте не транслювати свою тривогу. Якщо вона вам розповіла, це ознака довіри. Будьте для неї контейнером для почуттів і переживань.
• Не давайте марних обіцянок типу «Обов’язково знайду і покараю» або «З тобою більше такого не станеться».
• Не радьте дитині все забути і не згадувати, це безглуздо.
• Дайте дитині установку – щоб з нею не трапилося, ви все одно її любите.
• Дайте їй зрозуміти, що вона не винна, так склалися обставини і тому нічого не повернеш. (Найчастіше діти схильні всю вину брати на себе: «Якби я не пішла в цей день на репетицію, цього б не сталося»)
• Обов’язково зверніться за допомогою до кваліфікованого фахівця, який правильно вибудує стратегію реабілітації дитини, в залежності від віку, ситуації і тяжкості психотравми.

Повірте, що все можна подолати, головне – не впадати у відчай і правильно будувати життєві орієнтири.

І пам’ятайте, батьківська любов творить чудеса.

Автор: Василенко Тетяна Володимирівна, психолог Міського центру дитини

Джерело: https://changeonelife.ua/ua/news/ditina—zhertva-seksualnogo-nasilstva-csho